Logo

СідерАЛ — Допомога при дефициті заліза та анемії

Сидерал

Залізодефіцитна анемия при захворюваннях шлунково-кишкового тракту

Органи шлунково-кишкового тракту (ШКТ) є найважливішими у регуляції кровотворення і обміну заліза. Через кишечник забезпечується постійне контрольоване надходження більшості речовин, що забезпечують продукцію еритроцитів. Тому ряд хронічних захворювань травної системи супроводжується розвитком анемії різного ступеня тяжкості.

Основною причиною розвитку ЗДА при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракту є хронічні крововтрати: одноразові рясні або повторні. Навіть незначні і приховані крововтрати ведуть до масивної втрати заліза, виснаження його запасів в організмі та розвитку спочатку протікання субклінічного стану дефіциту заліза, а в подальшому – хронічної залізодефіцитної анемії. Крововтрати з травного каналу можуть виникати при різних захворюваннях: парадонтопатіях, ерозивних і геморагічних гастритах, ГЕРХ, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, грижі стравохідного отвору діафрагми, цирозі печінки, ускладненому варикозниму розширенню вен стравоходу і шлунка, при раку шлунка і кишечника, неспецифічному виразковому коліті, хворобі Крона, дивертикульозі та поліпозі кишечника, геморої, глистових інвазіях.

Другою за значимістю причиною розвитку ЗДА є порушення процесів всмоктування заліза у дванадцятипалій кишці і проксимальному відділі тонкої кишки. Різні захворювання тонкої кишки, що супроводжуються синдромом мальабсорбції (ентерити, амілоїдоз, целіакія, ідіопатична стеаторея), а також оперативні втручання на шлунку і тонкій кишці (стану після тотальної гастректомії, субтотальної резекції шлунка, ваготомії з гастректомєюя, резекцією тонкої кишки) призводять до розвитку дефіциту заліза. У осіб, які перенесли гастректомію, дефіцит заліза спочатку носить латентний характер, через 1-3 роки після операції розвивається ЗДА. Остання буває обумовлена ​​порушенням всмоктування, засвоєння і обміну заліза в пострезекційний період. Ентерогенна анемія може бути наслідком порушення всмоктування заліза при резекціях значної частини тонкої кишки і ентеритах різного генезу. Нерідко агастральні та ентерогенні анемії супроводжуються дефіцитом не тільки заліза, але і вітаміну В12, фолієвої кислоти, білків, що надає їм змішаний характер.

Також залізодефіцитні стани можуть виникнути внаслідок недостатнього надходження заліза з їжею. Різке обмеження споживання багатої на залізо їжі при дотриманні дієти внаслідок основного гастроентерологічного захворювання, релігійних і традиційних звичаїв, вегетаріанства, загального зниження соціально-економічного рівня життя пацієнтів – всі ці чинники обумовлюють розвиток ЗДА.

Основними принципами лікування ЗДА є терапія основного захворювання органів травлення, що є причиною її розвитку, а також компенсації дефіциту заліза у крові і тканинах та досягнення повної клініко-гематологічної ремісії.

І.Е. Кушнір. Синдром анемії в гастроентерології. Гострі та невідкладні стани в практиці лікаря.2 (26) ' 2011